Тема 1. Філософія корекції кольору.

Під поняттям «корекція кольору» приховуються два принципово різних процеси, які, проте, здійснюються однаковими інструментами.

Один з цих процесів — це нормалізація зображення, яке було відзнято з технічними відхиленнями від стандарту.

Інший процес — надання зображенню такої стилізації, яка вимагається режисерським задумом. Часто буває, що ці два процеси протилежні за змістом, тим не менш іноді їх доводиться поєднувати.

Розглянемо їх по черзі.

Приведення зображення до стандарту

Стандарт полягає в дотриманні умов, за яких відзняте зображення буде виглядати так, як ми бачили його людським оком.

Як ми вже говорили у попередній лекції з корекції кольору, людське око по-іншому сприймає зображення ніж камера.

Отже зображення може відрізнятися від стандарту з двох причин:

1.       Технічні особливості камери.

2.       Суб’єктивний вплив оператора на налаштування камери.

Технічні особливості камери можуть спричинити наступні дефекти кольору:

1.       Пересвіт (провал у розбілку)

2.       Недосвіт (провал у темряву)

3.       Шум

4.       Нелінійні викривлення кольору

5.       Аберація кольорових каналів

Суб’єктивний вплив оператора на налаштування камери призводить до:

1.       Неправильного налаштування температури

2.       Штучного пересвіту

3.       Штучного недосвіту

4.       Витиснення важливих деталей зображення у діапазон, що пошкоджується компресією.

З усіх цих дефектів найнеприємнішими є нелінійні викривлення кольору та аберація кольорових каналів. Вони потребують кропіткої роботи по їх виправленню.

Витиснення важливих деталей зображення у діапазон, що пошкоджується компресією є дефектом, який фактично не корегується.

В умовах реальних зйомок, зазвичай, дуже важко по зображенню на моніторі визначити кольорові параметри зображення. Професійні оператори часто не обмежуються самим зображенням, а налаштовують камеру за допомогою різноманітних діаграм.

Щоб дати раду цим проблемам існує два принципово різних підходу до зйомки:

1.       Зйомка зображення з налаштуваннями камери максимально наближеними до бажаного результату.

2.       Зйомка зображення з налаштуваннями камери для максимального збереження усіх деталей зображення.

Протягом майже ста років основним підходом був перший. Другий застосовувався переважно в високобюджетному кіно та відеокліпах.

Це пов’язано з тим, що достатній запас для якісної корекції кольору давала лише якісна кіноплівка.

З появою різних камер, що можуть писати відео у форматах RAW другий метод поступово стає домінуючим.

Його небезпека полягає в тому, що при неправильних налаштуваннях камери можна із усього її динамічного діапазону використати малу величну, наприклад 10%, і тоді запасу може не вистачити для корекції.

Проблеми першого методу пов’язані з тим, що для досягнення результату, як правило деякі деталі зображення треба вбити, і якщо тут відбулась помилка, то виправити її вже не можливо.

Приведенням зображенням до стандарту часто обмежуються на телебаченні, або в деяких кінострічках.

У роботі над фільмом часто необхідна наступна фаза.

Надання зображенню стилізації, яка вимагається режисерським задумом

При роботі над фільмом режисер часто вимагає балансу кольору, який не відповідав зйомочному. Це може бути як з метою впливу на настрій сприйняття, так і з банальної причини для зміни часу дії на вечірній або ранішній.

Проте це найпростіша із змін які відбуваються.

Серед кінематографістів популярна ідея стилізації під кольори розповсюджені в певному історичному періоді. Часто така стилізація вимагає відтворення специфіки передачі кольорів певної кіноплівки. Існують приклади зйомок на таку плівку, і необхідно створити пресет  (в програмах корекції кольору називається грейд - grade) для переходу від знятого зображення до потрібного.

Іншим необхідним моментом буває виділення якогось елемента і створення для нього окремих параметрів корекції кольору. 

Створюють окрему палітру кольорів для поєднання відзнятого зображення з комп’ютерною графікою.

Витягують деталі зображення які зазвичай не потрапляють звертають на себе увагу.

Кольором акцентують на драматургічно важливих речах.

Бувають і ніші потреби відійти від стандартного зображення задля втілення режисерського задуму.

Методологія роботи.

В середині ХХ-го сторіччя вважалося що зображення у кіно має бути «стандартним».

Тому методологія зводилася до двох вищеописаних прийомів:

1.       Зйомка зображення з налаштуваннями камери максимально наближеними до стандарту.

2.       Зйомка зображення з налаштуваннями камери для максимального збереження усіх деталей зображення. Потім приведення зображення до стандарту.

Превалював перший підхід.

Тим не менш були експериментатори, які хотіли надати фільму оригінального вигляду, вони іноді йшли другим методом.

З початку 80-х експериментувати з колористикою стало модно.

Тому методологія розширилася, і при бажанні створити нестандартне зображення,  стали використовувати такі шляхи:

1.       Зйомка зображення з налаштуваннями камери максимально наближеними до стандарту. Потім викривлення стандарту згідно вимог режисера.

2.       Зйомка зображення з налаштуваннями камери максимально наближеними до бажаного результату.

3.       Зйомка зображення з налаштуваннями камери для максимального збереження усіх деталей зображення. Потім викривлення відзнятого згідно вимог режисера.

В теорії усі три методики дадуть подібний результат, але є такі зауваги:

1.       В першому випадку простіше за все корегувати зображення, треба створити необхідні грейди і вони будуть спільними для більшості кадрів. Але під час зйомки під стандарт можна припуститися браку, який важко буд виправити.

2.       В другому випадку корекція буде мінімальною, але знову ж таки ще легше припуститися браку, який важко буд виправити.

3.       В третьому випадку ймовірність браку нижче, проте для кожного кадру доведеться створювати окремий грейд.